інформаційні технології Понеділок, 23.12.2024, 10:16
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід
» Меню сайту

» Статистика
Головна » Статті » Мої статті

Основні напрямки банківської системи
Підвищення конкуренції в банківському середовищі можливе лише за наявності конкурентоспроможних національних кредитних установ (в іншому випадку виникає загроза втрати банківської безпеки). У зв'язку з чим Росії конче необхідні стратегія і програма розвитку національної банківської системи, що визначають не тільки збереження національної банківської системи, а й підвищення її конкурентоспроможності, а також ступінь і форми участі іноземного капіталу в ній. Для цього Урядом Росії повинні бути реалізовані певні кроки, у тому числі і в області інституційних перетворень:

1) вкрай важливо подальше вдосконалення законодавства, що визначає повноваження та можливості здійснення окремих банківських операцій небанківськими фінансовими інститутами. Прикладом можуть служити розвинені країни (в тому числі й країни СНД), в яких прийняті і діють спеціальні законодавчі акти «Про кооперативних кредитних організаціях», «Про трастових і кредитних компаніях» і т.д. Дані закони враховують специфіку діяльності кожного інституту, але в той же час передбачають можливості здійснення інститутами однакових операцій. Так, комерційні банки розвинених країн мають право здійснювати управління капіталами, а небанківські установи - окремі кредитні операції, внаслідок чого вдається підтримувати високий рівень конкуренції між фінансовими інститутами і розширювати спектр послуг. Крім того, небанківські фінансові інститути в цьому випадку зможуть реалізовувати додаткові конкурентні переваги на ринку залучених ресурсів, оскільки вони не зобов'язані виконувати вимоги Центрального Банку за резервування коштів.

2) Необхідно збільшення як сукупного капітал і реальних активів банківської системи, так і окремих комерційних банків. Що стосується рівня концентрації російського банківського сектора, то він порівнянний із зарубіжними країнами: на частку п'яти найбільших російських банків припадає 43,8% сукупних активів банківської сфери, тоді як у країнах Єврозони цей показник дорівнює 41%, а в окремих країнах Східної Європи - від 25% у Німеччині, до 75% у Франції і 80% в Нідерландах. Укрупнення кредитних установ в умовах зростаючих обсягів угод - закономірний процес, який характерний для всіх країн (це відбувається і в Росії). Але якщо в 80-90-ті роки ХХ століття здійснювалися операції по злиттю банків усередині розвинених країн, то з середини 1990-х рр.. стали переважати операції з придбання банками розвинених країн кредитних організацій інших розвинених країн. З середини 2000-х рр.. банки країн, що розвиваються стали виступати в якості покупців кредитних організацій в інших країнах, що розвиваються з більш слабкою інституціональним середовищем. У 2005 р. 27% всіх іноземних банків в країнах, що розвиваються належали банку іншої країни, що розвивається, в той час як ці банки володіли 5% всіх активів. При цьому середня вартість угод інвестиційних банків Росії не перевищує 300 млн дол, тоді як у розвинених країнах цей показник становить 1,7 млрд дол Однак в області регулювання угод злиття і поглинання в банківській сфері має використовуватися більш обережна політика. Можна орієнтуватися на методи, використовувані розвиненими країнами, в яких діють обмеження як за максимальною величиною ринкової частки створюваного в результаті злиття банку (не більше 30-35% ринку), так і за сукупною часткою чотирьох-п'яти найбільших банків країни (60-70% ). Одночасно з цим, Центральний Банк Росії повинен посилити контроль за дотриманням комерційними банками Федерального закону «Про протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму», під який мають підпадати всі великі угоди з переведення в готівку грошових коштів, обсяг яких, за оцінками експертів, досягає 80 млрд руб. на місяць, перекази коштів на рахунки компаній, зареєстрованих в офшорних зонах.

3) Збереження обмеження частки участі іноземного капіталу. Згідно з умовами вступу Росії до СОТ, частка коштів нерезидентів підвищена з 25 до 50% (в 1990-і рр.. Цей показник становив 12%), а потім планується повністю скасувати таке обмеження. Хоча можна навести кілька прикладів, коли саме закритість банківського сектора дозволила добитися колосальних успіхів як за темпами зростання економіки, так і з нарощування капіталу та активів кредитних установ (Японія і Китай). Для більшості розвинених європейських країн характерна незначна частка коштів нерезидентів в банківському секторі (близько 20%), при цьому іноземним банкам дозволяється здійснювати всі види банківських операцій, але при виконанні вимог по мінімальній величині депозитів клієнтів-фізичних осіб. Разом з тим, слід визнати позитивним рішення про внесення до законодавства норм, що визначають повідомний порядок придбання одного відсотка акцій кредитних організацій і дозвільний порядок придбання більше 10% акцій кредитних організацій як для резидентів, так і для нерезідентовю

4) Враховуючи, що російські комерційні банки воліють працювати з «короткими» грошима, створити умови для довгострокового боргового зовнішнього фінансування організацій, у тому числі за рахунок розширення використовуваних інструментів - лізингу, проектного фінансування.

5) Збереження присутності держави в декількох банках, що здійснюють кредитування реального сектора і фізичних осіб (у Китаї до цих пір найбільш значущими є державні банки, що не завадило трьом банкам країни увійти до рейтингу 25 найбільших банків світу).

6) Удосконалення платіжної системи країни. З одного боку, важливим є розширення Банком Росії системи валових розрахунків у режимі реального часу, вдосконалення системи тарифів, впровадження єдиних стандартів електронних документів та ін З іншого боку необхідні зміни в позиції Банку Росії з регулювання приватних платіжних систем, за допомогою яких робляться внутрішньо- і міжбанківські розрахунки (поки ж банк виступає лише як консультанта). У цьому відношенні можна спиратися на досвід розвинених і деяких країн, що розвиваються, в яких центральні банки більш активно беруть участь у контролі за станом платіжних систем. Так, повноваження центрального банку в області регулювання приватних платіжних систем включають в себе (***):

• затвердження платіжних систем банків та правил їх використання (Франція,

Норвегія, Сінгапур, Гонконг);

• введення умови функціонування для учасників платіжних систем

(Франція, Норвегія, Сінгапур, Гонконг, Австралія);

• введення центральним банком штрафних санкцій для учасників платіжної

Системи (Австралія, Австрія, Канада, Норвегія, Швейцарія, Гонконг,

Сінгапур, США) і т.д.

7) сприяння створенню в країні спеціалізованих кредитних організацій: інвестиційних та іпотечних банків, кредитних спілок, що функціонують у тому числі на ринку мікрокредитування. У розвинених країнах для цих цілей створені спеціалізовані інвестиційні банки, діяльність яких підпадає під особливий режим законодавчого регулювання, в тому числі і в сфері оподаткування.

8) Посилення контролю за діяльністю комерційних банків з боку регулюючих органів, а також розробка і впровадження системи оцінки та запобігання ризиків банківської системи. Певні зрушення в цьому напрямку вже є: з 1 січня 2008 року кожен комерційний банк курується представником Центрального Банку Росії.

9) Створення умов для якнайшвидшого впровадження вимог принципу Базеля-II з управління ризиками банківської сфери, що дозволяють підвищити довіру клієнтів і, в першу чергу, фізичних осіб.

10) Зміна єдиних вимог по відношенню до «столичним» і регіональним банкам з урахуванням тенденції скорочення кількості банків цього регіону при збільшенні в ньому присутності банків інших регіонів. Найбільш доцільно встановити для регіональних банків, капітал яких відповідає мінімальному рівню, знижені нормативи обов'язкового резервування (відповідно 2% і 3%), а також надавати банкам кредити Центрального Банку на більш пільгових умовах.

11) Налагодити систему рефінансування комерційних банків, з наданням їм можливості залучення необхідних грошових коштів на довгостроковій основі на внутрішньому ринку, а не за кордоном.

Це лише деякі проблеми, вирішення яких дозволить російським банкам напередодні вступу країни до СОТ і потужного припливу іноземного капіталу не тільки вижити, але і скласти конкуренцію іноземним банкам
Категорія: Мої статті | Додав: dfcbkm (14.11.2011)
Переглядів: 784 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
» Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 173

» ...

» Календар

» валюта

» новини


dfcbkm 2024
Конструктор сайтів - uCoz