|
Основні напрямки банківської системи
Підвищення
конкуренції в банківському середовищі можливе лише за наявності
конкурентоспроможних національних кредитних установ (в іншому випадку
виникає загроза втрати банківської безпеки). У
зв'язку з чим Росії конче необхідні стратегія і програма розвитку
національної банківської системи, що визначають не тільки збереження
національної банківської системи, а й підвищення її
конкурентоспроможності, а також ступінь і форми участі іноземного
капіталу в ній. Для цього Урядом Росії повинні бути реалізовані певні кроки, у тому числі і в області інституційних перетворень:
1)
вкрай важливо подальше вдосконалення законодавства, що визначає
повноваження та можливості здійснення окремих банківських операцій
небанківськими фінансовими інститутами. Прикладом
можуть служити розвинені країни (в тому числі й країни СНД), в яких
прийняті і діють спеціальні законодавчі акти «Про кооперативних
кредитних організаціях», «Про трастових і кредитних компаніях» і т.д. Дані
закони враховують специфіку діяльності кожного інституту, але в той же
час передбачають можливості здійснення інститутами однакових операцій. Так,
комерційні банки розвинених країн мають право здійснювати управління
капіталами, а небанківські установи - окремі кредитні операції,
внаслідок чого вдається підтримувати високий рівень конкуренції між
фінансовими інститутами і розширювати спектр послуг. Крім
того, небанківські фінансові інститути в цьому випадку зможуть
реалізовувати додаткові конкурентні переваги на ринку залучених
ресурсів, оскільки вони не зобов'язані виконувати вимоги Центрального
Банку за резервування коштів.
2) Необхідно збільшення як сукупного капітал і реальних активів банківської системи, так і окремих комерційних банків. Що
стосується рівня концентрації російського банківського сектора, то він
порівнянний із зарубіжними країнами: на частку п'яти найбільших
російських банків припадає 43,8% сукупних активів банківської сфери,
тоді як у країнах Єврозони цей показник дорівнює 41%, а в окремих
країнах Східної Європи - від 25% у Німеччині, до 75% у Франції і 80% в Нідерландах. Укрупнення
кредитних установ в умовах зростаючих обсягів угод - закономірний
процес, який характерний для всіх країн (це відбувається і в Росії). Але
якщо в 80-90-ті роки ХХ століття здійснювалися операції по злиттю
банків усередині розвинених країн, то з середини 1990-х рр.. стали переважати операції з придбання банками розвинених країн кредитних організацій інших розвинених країн. З середини 2000-х рр.. банки
країн, що розвиваються стали виступати в якості покупців кредитних
організацій в інших країнах, що розвиваються з більш слабкою
інституціональним середовищем. У
2005 р. 27% всіх іноземних банків в країнах, що розвиваються належали
банку іншої країни, що розвивається, в той час як ці банки володіли 5%
всіх активів. При
цьому середня вартість угод інвестиційних банків Росії не перевищує 300
млн дол, тоді як у розвинених країнах цей показник становить 1,7 млрд
дол Однак в області регулювання угод злиття і поглинання в банківській
сфері має використовуватися більш обережна політика. Можна
орієнтуватися на методи, використовувані розвиненими країнами, в яких
діють обмеження як за максимальною величиною ринкової частки
створюваного в результаті злиття банку (не більше 30-35% ринку), так і
за сукупною часткою чотирьох-п'яти найбільших банків країни (60-70% ). Одночасно
з цим, Центральний Банк Росії повинен посилити контроль за дотриманням
комерційними банками Федерального закону «Про протидію легалізації
(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню
тероризму», під який мають підпадати всі великі угоди з переведення в
готівку грошових коштів, обсяг яких, за оцінками експертів, досягає 80 млрд руб. на місяць, перекази коштів на рахунки компаній, зареєстрованих в офшорних зонах.
3) Збереження обмеження частки участі іноземного капіталу. Згідно
з умовами вступу Росії до СОТ, частка коштів нерезидентів підвищена з
25 до 50% (в 1990-і рр.. Цей показник становив 12%), а потім планується
повністю скасувати таке обмеження. Хоча
можна навести кілька прикладів, коли саме закритість банківського
сектора дозволила добитися колосальних успіхів як за темпами зростання
економіки, так і з нарощування капіталу та активів кредитних установ
(Японія і Китай). Для
більшості розвинених європейських країн характерна незначна частка
коштів нерезидентів в банківському секторі (близько 20%), при цьому
іноземним банкам дозволяється здійснювати всі види банківських операцій,
але при виконанні вимог по мінімальній величині депозитів
клієнтів-фізичних осіб. Разом
з тим, слід визнати позитивним рішення про внесення до законодавства
норм, що визначають повідомний порядок придбання одного відсотка акцій
кредитних організацій і дозвільний порядок придбання більше 10% акцій
кредитних організацій як для резидентів, так і для нерезідентовю
4)
Враховуючи, що російські комерційні банки воліють працювати з
«короткими» грошима, створити умови для довгострокового боргового
зовнішнього фінансування організацій, у тому числі за рахунок розширення
використовуваних інструментів - лізингу, проектного фінансування.
5)
Збереження присутності держави в декількох банках, що здійснюють
кредитування реального сектора і фізичних осіб (у Китаї до цих пір
найбільш значущими є державні банки, що не завадило трьом банкам країни
увійти до рейтингу 25 найбільших банків світу).
6) Удосконалення платіжної системи країни. З
одного боку, важливим є розширення Банком Росії системи валових
розрахунків у режимі реального часу, вдосконалення системи тарифів,
впровадження єдиних стандартів електронних документів та ін З іншого
боку необхідні зміни в позиції Банку Росії з регулювання приватних
платіжних систем, за допомогою яких робляться внутрішньо- і міжбанківські розрахунки (поки ж банк виступає лише як консультанта). У
цьому відношенні можна спиратися на досвід розвинених і деяких країн,
що розвиваються, в яких центральні банки більш активно беруть участь у
контролі за станом платіжних систем. Так, повноваження центрального банку в області регулювання приватних платіжних систем включають в себе (***):
• затвердження платіжних систем банків та правил їх використання (Франція,
Норвегія, Сінгапур, Гонконг);
• введення умови функціонування для учасників платіжних систем
(Франція, Норвегія, Сінгапур, Гонконг, Австралія);
• введення центральним банком штрафних санкцій для учасників платіжної
Системи (Австралія, Австрія, Канада, Норвегія, Швейцарія, Гонконг,
Сінгапур, США) і т.д.
7)
сприяння створенню в країні спеціалізованих кредитних організацій:
інвестиційних та іпотечних банків, кредитних спілок, що функціонують у
тому числі на ринку мікрокредитування. У
розвинених країнах для цих цілей створені спеціалізовані інвестиційні
банки, діяльність яких підпадає під особливий режим законодавчого
регулювання, в тому числі і в сфері оподаткування.
8)
Посилення контролю за діяльністю комерційних банків з боку регулюючих
органів, а також розробка і впровадження системи оцінки та запобігання
ризиків банківської системи. Певні
зрушення в цьому напрямку вже є: з 1 січня 2008 року кожен комерційний
банк курується представником Центрального Банку Росії.
9)
Створення умов для якнайшвидшого впровадження вимог принципу Базеля-II з
управління ризиками банківської сфери, що дозволяють підвищити довіру
клієнтів і, в першу чергу, фізичних осіб.
10)
Зміна єдиних вимог по відношенню до «столичним» і регіональним банкам з
урахуванням тенденції скорочення кількості банків цього регіону при
збільшенні в ньому присутності банків інших регіонів. Найбільш
доцільно встановити для регіональних банків, капітал яких відповідає
мінімальному рівню, знижені нормативи обов'язкового резервування
(відповідно 2% і 3%), а також надавати банкам кредити Центрального Банку
на більш пільгових умовах.
11)
Налагодити систему рефінансування комерційних банків, з наданням їм
можливості залучення необхідних грошових коштів на довгостроковій основі
на внутрішньому ринку, а не за кордоном.
Це
лише деякі проблеми, вирішення яких дозволить російським банкам
напередодні вступу країни до СОТ і потужного припливу іноземного
капіталу не тільки вижити, але і скласти конкуренцію іноземним банкам
|
| Категорія: Мої статті | Додав: dfcbkm (14.11.2011)
|
| Переглядів: 758
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
|
|